На днях зробила те, що вже давно планувала...

Щодня ми бачимо як змінюється наше місто, як забудовується ( зауважте - НЕ РОЗБУДОВУЄТЬСЯ). Місця, до яких так звикли з дитинства, змінюються із шаленою швидкістю. На місці дворів виростають нові будинки, на місці стоянок для машин - виростають багатоповерхівки без нормального двору і тим більше гаражів... ( питання - де людям ставити свої автівки???), любий шматок землі перетворюється на будинки,квартири,офіси і т.д... Короче кажучи - скрізь і на всьому робляться гроші...

Притулок для безпритульних тварин "Дім Сірка"... на цьому посиланні( http://ideax-nescafe.com.ua/semifinalists/yellow/pritulok-dlya-bezpritul... ) справа треба увійти як користувач Фейсбук чи Вконтакті і поставити галочку - Я ЗА!....Це ідея, яка насправді має право на життя....на багато життів!!!! Допоможіть бездомним песикам... Ми вже пройшли до Півфіналу!!!!!!!

http://dimsirka.if.ua/ а це сайт існуючого притулкУ!!!!

Вже більше 5 місяців ( час летить) працюю в цьому чудовому готельно-ресторанному комплексі адміністратором. Знаходиться він в м.КАлуш - 35 км від Франківська Готель дуже затишний і чистенький...Кухня в ресторані просто смачнеееезнаа! Так що запрошую вас заїхати і переконатись в цьому самостійно !!!

Біль утрати – така ядуча й гірка...
Випалює все...без жалю... до остатку...
В душі залишається лише пустота
Лише спогади гарні...і фото...- на згадку...

Порожнечу оту вже нічим не заповниш
Душа розбита, очерствіла і німа...
не усміхнешся більш,і фраз не промовиш...
немає більш сліз...і слів вже нема...

як багато не сказано слів...так багато...
й почути хотілося б ще багато чого...
розумієш все це, коли вже більш не мати...
а час не вернути...не вернути його...

До календарної весни залишилось 11 днів звучить гарно,чи не так?...але ж де ще те справжнє тепло??? Я вже не можу дочекатись!!!........Хочу, нарешті, вивезти свого двухколісного друга,і кататись багато ,і скрізь:)... хочу бігати на озері, і щоб вітер не щипав личко:) , хочу ,виходячи на двір, не відчувати себе Рембо, через велику кількість одягу хочу гуляти з своїм коханим песиком - Фрізьою...Хочу просто гуляти, і вдихати приємне весняне повітрячко... За баскетболом скучила, вуличним...

Живе собі на світі дівчина одна
Що чималу колекцію сердець тримає
Та все ж самотня і холодна як зима
А почуттями інших ненавмисне…грає…

Та Хто вона така??? Що думає про себе?
Щоб розбивати сотні тих сердець,
Що стали всі рядочком – наче зорі в небі
Шукає шлях вона все – навпростець…

І сильна ж … добре знає собі цІну
бажає так кохати, як ніхто!
Щоб і її кохали - лиш одну єдину
Та грає почуттями наче в карти, чи в лото…

деколи буває - дуже чогось хочеш......по-справжньому хочеш щось зробити,чи сказати...але щось стоїть на заваді...вагаєшся довго і нудно... виїдаєш,випалюєш свій мозок майже до останнього....і все-таки, десь знаходиш сили і краплю впевненісті Зробити ,те чого так хотів і боявся, переступивши через себе, і свої дурні побоювання...це круто...ух!!!!

висновок- не бійтесь....

І знову отако прикортіло щось написати,тому як завжди писатиму те, що спадає на думку.....

Пролетів .... просто отако - вжжжжууууух - і нема того цілого 2011... Очікувала я дещо більше від попереднього року, але мабуть сама винна - не доклала достатньо зусиль, і не було особливого бажання робити щось, щоб вийшло все, як планувала... Із запланованого, маю лише роботу,яка подобається, і мені по душі ... із зарплатою - яка не подобається, ггг ....А решти, чого хотілось (

Бажання об'єднуватися за інтересами розвивається в людства так само стрімко, як і бажання вдосконалювати технології для доступності та покращення життя. З часу, коли наприкінці XIX століття в Парижі було створено перше в світі об'єднання автолюбителів, сама суть об'єкту обожнювання цих любителів, себто поняття «автомобіль», дуже змінилося. Не будемо заглиблюватися в автомобільну історію, проте закцентуємо на іншому — на силі, що об’єднує всіх шанувальників нестримних залізних коней, хвиля якої вже давно докотилася й до нашого міста...

Мабуть ніколи, нічого в своєму житті я так не очікувала , як цієї поїздки на море… Я спала і бачила,марила, як лежу на березі, як вітерець ніжно лоскоче моє тіло, і сонце шкварить-припікає, чайки в небі крякають…ну і тому подібні речі….І ось – я вже приїхала…))) Як Ніколи час пробіг ДУУУЖЕ непомітно…День за днем спливав так швидко, наче хтось зверху швиденько прочитавши сторіночку чергового дня хутчіш її перегортав.